- поблажливо
- —————————————————————————————побла́жливоприслівникнезмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови. 2005.
поблажливо
Смотреть что такое "поблажливо" в других словарях:
поблажливо — Присл. до поблажливий … Український тлумачний словник
вибачний — а/чна/, а/чне/. Який вибачає кому небудь щось, ставиться поблажливо до когось. •• Бу/дьте виба/чні/ вибачте, не вважайте за провину … Український тлумачний словник
м'яко — присл. 1) Викликаючи відчуття податливості, гнучкості під час дотику. || Не твердо на дотик. || у знач. присудк. сл. 2) перен. Спричиняючи приємні відчуття (для ока, слуху тощо); не різко. || Тихо, приглушено, ледве чутно. || Повільно, плавно, не … Український тлумачний словник
панькатися — аюся, аєшся, недок., розм. 1) з ким. Доглядати за ким небудь, потураючи його примхам, каверзуванням. 2) коло кого, з ким. Запобігливо догоджати, прислуговувати кому небудь. 3) з ким – чим. Приділяти кому , чому небудь багато, іноді занадто багато … Український тлумачний словник
сентиментальничати — аю, аєш, недок., розм., рідко. Бути сентиментальним (у 2 знач.), виявляти надмірну чутливість. || перен. Ставитися до кого небудь надмірно м яко, поблажливо … Український тлумачний словник
спускати — а/ю, а/єш, недок., спусти/ти, спущу/, спу/стиш, док. 1) перех. Переміщати зверху вниз; опускати. || Різко опускаючи, вдаряти. || Зсаджуючи, знімаючи кого , що небудь (з плечей, рук, коня і т. ін.), ставити або класти десь. || Звозити кого , що… … Український тлумачний словник
терпимість — мості, ж. Здатність терпимо, поблажливо ставитися до чужих звичок, звичаїв, поглядів і т. ін. || Поблажливе ставлення до когось, чогось … Український тлумачний словник
терпимо — присл. Поблажливо … Український тлумачний словник
терпіти — терплю/, те/рпи/ш; мн. терпля/ть; недок. 1) перех. і неперех. Стійко, без нарікань витримувати фізичні або моральні страждання; витримувати (у 2 знач.). || тільки неперех. Не протидіючи, покірливо зносити всілякі життєві злигодні, труднощі й т.… … Український тлумачний словник
удостоювати — (вдосто/ювати), юю, юєш, недок., удосто/їти (вдосто/їти), о/ю, о/їш, док., перех. 1) чого.Визнавати кого , що небудь гідним високої оцінки, нагороди, звання і т. ін. 2) чим або з інфін., рідко чого. Виявляти до кого небудь свою увагу,… … Український тлумачний словник
